У Львові дощ

Листопадовий пил, уривок із сюжету,

Симфонія на тлі дощі.

А я іду о'пів чи двадцять на дев'єту

По стрийській у гумовім плащу.

Я на свою біду забуви парасоля,

Бо так вже склався той сюжет.

Тролейбуси не йдуть, не пустять без пароля,

А тачки ми ставати не хтят.

У Львові дощ, дощ, дощ, дощ.

Годиною раніш, я стиг подумать стаху,

А може би сь удома сидів,

Бо змокнеш ні за гріш, дивись як капить з даху,

Не хочете приймити Львів?

Кобіти йдуть сумні, як жаби в калабані,

Холодні мокрі та склизькі.

На свіжім паркані дошки повиривані,

А то були сухі дошки!

У Львові дощ, дощ, дощ, дощ.

У небі геть діра, на ратуш воду лиє.

З понеділка, а вже четвер.

З під вежі визира на всю оту стихію

Сумний демократичний мер.

Папери залива, нема на місті зама,

На стріх ведуть сліди кальош.

Хоч влада і нова, але погода така сама

І от собі роби що хош.

У Львові дощ, дощ, дощ, дощ.