Тінь Сонця:Пісня Чугайстра

У предвічних хащах, де не тліє цвіт болота,

Де лягла Батия Чорно-Золота кіннота,

Часом в білій свиті зачарований блукає

Лісовик-Чугайстер і стиха промовляє:

Якщо можеш, завітай до мене ти,

Якщо хочеш, спий моєї води,

Якщо Віриш, розкажи мені,

Про що ти мрієш, коли живеш на самоті...

Брами павутиння від сосни і до берези -

Вартові чекання - Долі зламані терези.

Полум’яна рута життєдайно розквітає,

Та ніхто не бачить! Ніхто того не знає!

Стогне хижим плачем трясовина на Поліссі,

Попелом укрите листя у древлянськім лісі.

В безнадії квола похилилася тополя,

Дме тривожний вітер з отруєного поля.

Все, що наснилось більше не вернеться -

Казкові мрії в небутті.

Занадто рано зупинилось серце:

Ми вмерли надто молоді.

Мій голос з неба чорний крук принесе,

Спливе по Прип’яті вінок.

Чекайте вістки під Похмурим Сонцем,

У сяйві жалібних зірок.