Тінь Сонця:Палає степ

Лук залило. Лихо стиха

Стільки птахів погубило...

Вмер Дід-Поріг: нічим дихать,

Сиві скелі мулом вкрило.

Степ в кайданах у німоти

Православної подоби.

Мить, тільки мить, тільки мить,

І від нас лишився попіл.

На лихо чи щастя вночі

Зайнялися фігури.

Подивись, палає дикий степ болем...

Подивись, палає дикий степ журбою...

Ти не один, ти не з тих,

Хто згорить разом з травою.

Дим сліпить всіх. Біль достиг.

Він усюди за тобою.

Шлях твій лежить через пал за пороги:

Вогнище Дніпро вгамує.

Сокіл летить, наче стяг перемоги -

Крик його весь степ почує.

Не озирайся назад... на нас,

Ми палаєм в вогні!

Подивись, палає дикий степ болем...

Подивись, палає дикий степ журбою...

Постане з очерету Мати-Січ,

На волі пригорне до грудей сина.

Тут попелом впаде додолу ніч,

А з полум’я повстане Україна.