Тінь Сонця:Гнилгород

Стомлений ранами,

Днями безсонними,

Росами лив свою втому

На лук по дорозі додому.

В порваній свиті з очеретини

Онука Болотника-трясовини

("Чистий" не скажеш, та й злим не назвеш,)

Повертався додому...

В своє місто - Гнилгород (3).

Всміхнений, радісний, що уцілів,

Що у тяжкому бою розбив ворогів,

З військом невіданим оку людей

Славних бравих молодців,

Він йшов. Він питався хліба, щоб хтось пригостив,

У громади він слова сказати просив,

Натомість барвінок він ніс для дівчат,

Лист дубовий для хлопців.

По дорозі в Гнилгород.

На болоті тихо і мирно,

На болоті спокою гніт.

Із болота Сонця не видно -

Лиш сови горевісний політ.

На болоті терпко від спраги,

На болоті вітер з дощем.

По болоту морок зневаги,

Кволий стогін, жалібний щем...

Тривожно і палко тут сяють зірки,

Тут губляться часом купальські вінки:

Герої живуть за межею в болоті

Забутого лісу.

Тож ідем. Ходімо браття - розкажу,

Ходімо сестри, я вам покажу

Світ той невіданий праведний,

Кимось дарований бісу:

Славне місто Гнилгород.