Тарас Чубай:Я так довго мовчав

Я так довго мовчав.

Ти ж бо знаєш, як важко було мені в сутінках

устами вологими на добрі слова натрапляти.

Коли надовкіль злі назви річок,

Колись таких добрих річок,

Що сповільнили свій ритм до ритму лікарень.

І хмари на їхньому плесі сьогодні над вечір -

Це психіатри досвідчені, зодягнуті в біле.

Коридором ріки вони відпливають у темряву,

Перемовляючись по-латинськи.

Сплески рибин і діагнози,

Озлоблені вірші, озлоблений колір троянд,

Назви ліків, що зроблять нас дуже спокійними.

Серед дерев озлоблених, серед акацій,

Коли їх чорне насіння буде лунко витріскувати

Із рудуватих стручків.

І мов зграї сполоханих птиць пролітатиме високо над нами. (2)

Я так довго мовчав.

Ти ж бо знаєш, як важко було мені в сутінках,

Коли надовкіль злі назви річок.

Я так довго мовчав.