Тарас Чубай:Ти не маєш довкола свічадонька жодного...

Ти не маєш довкола свічадонька жодного, де б не мала себе чужої.

Пошукай собі інших плес, щоб надивитись на себе.

Лиши для мене в магнітофоні пісеньку про своє залишання.

Свій біг зачавши жартома втечи таки насправді.

Піщаним берегом побіжи опівночі,

Нехай аж до ранку тутешня вода доганяє Тебе руслом,

Нехай біжить попереду сріблястий окунь

І шматочком місяця дорогу воді освітлює,

Дорогу воді освітлює.

Тобі услід не дивитимусь, лише листопадово очі заплющу.

Я цього не побачу, як листочки слідів опадуть із гіляччя стежок.

Сяде навпроти зозуля німа, в неї від літа іній на дзьобі.

Дам їй погортати торішній гербарій, що його назбирали вітер і Ти,

вітер і Ти. (3)