Тарас Чубай:Літо

Двоє несамовито, двоє задихано

Завчили одне одного напам'ять,

Як хрестоматійні вірші

І, навіть, пісок та трава тепер безсилі

Створити їм ілюзії таємності

І не можуть врятувати їх. (2)

Двоє несамовитих жаркого полудня

Мовчки сидять у кімнаті,

Думають про Єдиного,

Хто зміг би їм принести порятунок,

Думають про сніг,

Який міг би їх надовго закидати. (2)

Приспів:

Чути знадвору шелест піску,

Чути знадвору шелест трави,

Чути знадвору голос продавця морозива,

Чути знадвору шелест піску.

Шелест піску...