Скрябін:Мудрий, бо нiмий

Багато-гато рокiв як я був дуже малий

Всi риби жили в небi а дерева в водi

А я ходив до школи на високiй горi

I люди були добрi я був дуже малий

Багато-гато часу i немало вина

Старi сухi дерева догорiли дотла

Нема кого питати де я маю пiти

Не хочуть говорити мої мудрi птахи

Земля собi летiла осiнь-лiто-зима

I небо там висiло де вже нинi нема

Я можу набрехати i лишитися сам

Я можу написати i забути слова

Ходили мої ноги а не видно слiдiв

Робили мої руки всьо шо я захотiв хотiв

Дивились мої очi але їх вже нема

Колись ще мої губи говорили слова

О-о мудрий бо нiмий

Я не хочу того всього за собою забирати

I не можу вже нiколи новi гори малювати

Плакати не час нiхто не хоче того знати

Тiльки сльози будуть довго свої знаки малювати

Плакати не час гаряче море тихо впало

Я лишився на пiску i там де риби повмирали

Вже не чути нашi кроки там нема чого ходити

Я лiкарства не шукаю бо ним можна отравитись

О-о мудрий бо нiмий