Скрябін:Мовчати

Давай виключим світло і будем мовчати

Про то, шо не можна словами сказати,

Не можна писати, неможливо зіграти,

А тільки мовчати, тихенько мовчати.

Давай мовчати про то, шо дівчати

Не вміють сховати, не можуть спати.

Давай про мене і про тебе мовчати,

Мовчати, аж поки не захочем кричати.

Місяць впав, темно в кімнаті.

Як добре, що ти навчилась мовчати,

Про то, шо ніколи не змогла би збрехати.

Про то, шо ніколи мені не спитатись.

Ми будем з тобою у ліжку лежати,

Лежати, як сніг - водою стікати.

Ми будемо жадно свої сльози ковтати,

А з ними слова, яких не сказати.

Давай помовчу тобі просто на вушко,

Холодною стала чайова кружка.

А ми ще маєм, про шо помовчати...

А ми ще маєм, про шо полежати...

Як світло проб’ється через наші штори,

Ми знову з тобою, як всі заговорим.

А поки ше темно є в нашій кімнаті,

Давай з тобою будем просто...