Жіноче алегро

На роботу я біжу, із роботи я біжу,

Все ногами і ногами, чую зара як коняка заіржу.

Вдома стряхую піну, і у ліжко, як в труну,

А на ранок просинаюсь, і за хвилю знов жену як на війну.

Певно, об стінку колись розіб'ю собі лоба,

Та хочеться їсти, і мусиш до їжі спішить.

Давно я не жінка, а просто бігуча худоба,

Коли ж худоба не знає, до чого біжить.

А час іде: тік-так.

Водолій - мій знак.

Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так -

Хоч би взяв хто втопив, бо інакше ж ніяк.

Може знає де мета, моя газова плита,

Між каструлями галопом пролетіли молоді мої літа.

Може скаже магазин, хто з нас дурень, я чи він,

Чи то ціни доганяти, чи самій мені тікати від тих цін.

Кручусь по колу, як загнана в колесо білка,

З тижня на тиждень і в п'ятницю ледве жива.

Маю надію, що легше буде з понеділка,

Та то помилка, бо в кола кінця не бува.

А час іде: тік-так.

Он стрілець - мій знак.

Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так -

Хай застрілив би вже, бо інакше ж ніяк.

Доля жіноча, почуй мої щирі волання,

Чи допоможеш до щастя добігти мені?

А серце ще хоче, ще просить якогось кохання,

Але кохання лиш сниться тепер уві сні.

А час іде: тік-так.

Далі як? Та ніяк!

Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так -

І коли ж то усе трафить наглий шляк?