Атомне кохання

Ти була тонка, як балерина,

Сповнена осяяної грації,

Ти була любов моя єдина,

Ніжна і бліда від радіації.

Щастя випромінювали очі,

Ті що покохать мені судилося,

В темряві і, навіть, серед ночі,

Бачив я тебе, бо ти світилися.

Пам'ятаєш місяць наш медовий,

Вітерець хитав твою голівоньку,

Сипались додолу твої брови,

Дівонько, кохана, білокрилонько.

Ми з тобою ніч одну шалену

Пили велетенськими фужерами,

Живчки мої, міліренигени,

З твоїми з'єднался міліберами.

Мила, народи мені дитину,

Плід енергетичної політики,

Хай колись заселять України

Діти наші, ядерні рахітики.

Людство далі житиме без їжі

Мріями про завтрашню аварію,

Кисень у крові замінять свіжі

Ізотопи стронцію та барію.

Стрінемо ж холодними серцями

Рік апокаліпсису двотисячний,

Де живі разом з напівмерцями

Змінюють Земний пейзаж на Місячний.

В нім не буде радості ні горя,

Вже давно фужери нами випиті,

Лиш блукають привиди прозорі

По землі Чорнобиля та Прип'яті.